Білоцвіт літній Leucojum aestivum L.

Родина Амарилісові — Amaryllidaceae

Природоохоронний статус виду Вразливий.

Наукове значення Вид на пн.-сх. межі ареалу. 

Ареал виду та його поширення в Україні Диз’юнктивне — у помірних областях Європи, Кавказу, Середземномор’я. В Україні — Закарпатська низовина та долини річок у нижньому поясі, степова зона — дельти рр. Дніпра, Дунаю, передгір’я Кримських гір. Адм. регіони: Зк, Од, Хс, Кр.

Чисельність та структура популяцій Найбільші популяції займають площі у кілька гектарів і нараховують по кілька тис. ос. (повночленний віковий склад), найменші — на кількох десятках квадратних метрів мають кілька десятків особин. У Криму відоме лише одне місцезростання. У дельті Дунаю зустрічається зрідка. На Херсонщині зростає з нерівномірною щільністю у межах вузької смуги плавневих угруповань на 20-кілометровій ділянці берега лиману. У Закарпатській обл. відомо близько десяти місць зростання.

Причини зміни чисельності Погіршення умов зростання внаслідок осушення, випасання, викошування до фази визрівання насіння та пряме знищення особин при розорюванні ґрунту чи викопуванні рослин. Найбільш відчутно зменшується чисельність у найменш стабільних лучних екотопах.

Умови місцезростання Береги водойм, перезволожені екотопи, зайняті лучною, чагарниковою чи лісовою рослинністю. Рослини витривалі до незначного затінення і вимогливі до тепла, вологи та багатст ва ґрунту, можуть домінувати у трав’яному ярусі фітоценозів. Угруповання відносяться до кл.: Querco-Fagetea, Salicetea purpureaе, Molinio-Arrhenatheretea, Phragmitetea. Гігромезофіт.

Загальна біоморфологічна характеристика Геофіт. Багаторічна трав’яна рослина. Цибулина яйцеподібна, 2–3 см у діаметрі; квітконос ребристий, злегка сплюснутий, 30–60 см заввишки; листків 4–7, широколінійних, блискучих, з сизим нальотом, 1–1,5 см завширшки, часто довших від квітконосу. Приквіткові листки 2, ланцетні; квітконіжки пониклі, квітки по 2–10 у зонтику. Оцвітина проста, шестичленна, широкодзвоникувата, листочки оцвітини 1,2–1,7 см завдовжки, білі з зеленою плямою на кінчику. Зав’язь нижня, коробочка діжкочи грушоподібна або майже куляста, до 1,5 см в діаметрі; насінини круглі, чорні, гладкі. Цвіте у квітні–травні, плодоносить у липні–серпні. Розмножується насінням та вегетативно.

Режим збереження популяцій та заходи з охорони Охороняють в Дунайському БЗ, заказниках «Великодобронський» (Закарпатська обл.), «Шаби» (Херсонська обл.). Заборонено заготівлю, продаж, порушення умов місцезростань.

Розмноження та розведення у спеціально створених умовах Культивують у ботанічних садах України.

Господарське та комерційне значення Декоративне, лікарське.

Основні джерела інформації Біорізноманітність Дунайського БЗ, збереження та управління, 1999; Голубев, Русина, 1985; Протопопова, Мринський, Мельник, 1971; Сабадош, 1988; Сабадош, Уманець, 1988; Уманец, 1998; Черкасов, Стихин, Савчук, 1984; Kagalo, 1998.

Автори: В.І. Сабадош, О.Ю. Уманець (Червона Книга України. 2009)

Фото: Р.Я. Кіш, В.П. Гелюта (вставка)